Місто під Масками

Спочатку все здається майже нормальним. Майже. Люди тут носять маски тварин. Не на свята. Не заради традиції. Вони живуть у них роками.

Алекс не вірить у прокляття, духів чи міські легенди. Принаймні доти, доки однієї ночі, сидячи на відкритій терасі пансіону біля узбережжя, не стикається з величезним Єнотом розміром із невеликий будинок. Його очі палають червоним, а гарчання розриває нічну тишу. І дуже швидко стає зрозуміло: він прийшов саме по Алекса.

Місцеві радять не ставити зайвих запитань. Не намагатися зрозуміти те, чого тут ніхто до кінця не розуміє. І головне: якщо одного дня біля тебе з’явилась маска — просто надягни її.

Відтоді правила Найтвейлу стають простими:

Не знімай маску.

Не намагайся вбити свого звіра.

І не думай, що з міста можна просто поїхати.

Що довше Алекс залишається в Найтвейлі, то більше розуміє: за туманом і дивними правилами приховано щось значно страшніше за старі легенди. І, можливо, Найтвейл зовсім не випадково опинився на його шляху.